Цей день і є життям. Біографія Астрід Ліндґрен. Єнс Андерсен

Життя не триває вічно, радше навпаки — всього-на-всього мить. У ній вчишся бути дитиною, пізнавати любов, духовну й тілесну, прощати собі й комусь, а відтак не боятися самотності, органічної, як саме існування. До таких глибоких і водночас простих істин приходить Астрід Ліндґрен ще задовго до своєї меланхолійної та продуктивної старості.

Допитливе дівчисько, а-ля ґарсон, прообраз майбутньої Пеппі, бунтарки-непосиди ступає на стежку дорослого життя з підрізаним волоссям, таким собі викликом тодішнім нормам і рутині. Справжня зрілість ще юної Астрід прийде непрохано й несподівано з блиском в очах і метеликами в животі. З нею начебто зародиться кохання до чоловіка, що годився б їй у батьки. Та згодом усе розвіється, залишивши по собі сина Лассе, любов до якого завжди знаходитиме в єстві Астрід особливі слова і виміри.

Перш ніж дотягнутися до найсвітлішої зірки, Астрід Еріксон подолає невідомість, сором перед батьками і суспільством, втечу, голод, зворотний бік пристрасті, безліч порогів, спроб і рукописів. Проте, як твердить сам автор біографії Єнс Андерсен, фортуна незмінно виявлятиме до неї прихильність. Властиво, Андерсен чудово вимальовує портрет всесвітньо відомої шведської письменниці, починаючи з найдрібніших штрихів: її емоційної прив’язаності до батька Самуеля Авґуста і певної дистанції до матері Ганни Еріксон, яка, на прикладі від супротивного, неабияк мотивуватиме доньку до боротьби за саму себе і власне місце під сонцем. Теплі родинні стосунки з братом і сестрою, а згодом їхніми половинками, попри все виллються в узагальнений образ дитини, почасти самотньої, яка на кожному кроці шукатиме щастя і розуміння. Втім героям творів Астрід Ліндґрен ніколи не бракуватиме духу і сміливості. Невдалий любовний старт молодої Астрід і смертельний страх втратити власного сина, віддати його чужим людям, породили в неї глибоку тимчасову безнадію. Усі ці поді