Я - свідок. Записки з окупованого Луганська

У книжці зібрано спогади, фрагменти щоденника та статей у «Дні», які із окупації для автора стали вікном в Україну. Інколи без світла, інколи без надії на звільнення, інколи без можливості повідомити про себе з тенет заблокованого міста, яке перетворилося на пастку. Та він був переконаний, що читачі в Києві чи Одесі, Харкові чи Львові мають зсередини бачити, як Зло розпинає схід нашої країни. Не лише заради фіксації, не тільки для розсмоктування гарячих подробиць, а насамперед для правильних висновків. Це та книга, типографська фарба якої пахне кров’ю і просякнута слізьми. Вона розповість про втрату і біль, про героїзм і безпорадність, про те, що довелося пережити українцям на Донбасі і що ще доведеться нам винести. Зрештою до чого ми маємо бути готові...

"Відмашку катастрофі в Донбасі було дано в середині 90-х... Коли із київського найвищого кабінету цей край віддали в «лізинг». Донбас потрапив під потрійний тиск — соціальний, національний, кримінальний. Тому великим лицемірством є обговорення «спеціального статусу» окремих територій на олігархічних телеканалах. Велика частина українців повинна розуміти свою провину за те, що дозволила прийти до влади таким політикам, які зруйнували наше внутрішнє взаємне тяжіння, реалізували злоякісні технології розбрату. Ми — українці — немало завинили одне перед одним і дозволили ворогу цим скористатися. Зараз Донбасу потрібен не «спеціальний статус», а Стратегія повернення до норми. Ті, хто критикує Мінські домовленості, робить це небезпідставно. Але до Мінського «котла» ми йшли 20 років. Для багатьох лише зараз ця проблема стала видимою… І наша публіцистична добірка, насамперед для них, буде «швидкою допомогою». Ця книжка — про моральну відповідальність і готовність вчитися на своїх помилках. Тому її нелегко читати, але потрібно зробити зусилля."

Головний редактор Лариса Івшина