Все трапляється щонайменше двічі. Марек Торчик

Забути — часто складніше, ніж пам’ятати.

О 3:37 героя роману будить телефонний дзвінок — нічна розмова з матір’ю підіймає хвилю спогадів. Вона повертає його в підліткові роки, до маленького чеського міста, до переживань молодого квір-хлопця, який зростає в консервативному промисловому середовищі, у родині, що не має зайвих грошей.

Зі спогадів виринає світ, що карає за інакшість. Герой буквально розкладає власну пам’ять — дістає спогади про матір, батька й дідуся, про цькування, алкоголізм і прийняття іншої сексуальної орієнтації. Розбирає на окремі частини не лише власні спогади, а й своєрідну колективну пам’ять усієї родини.

У спогадах герой помічає дещо. Все трапляється щонайменше двічі.