Вітряки і Дон Кіхоти. Українська правда 25

Як почалася велика війна, в яку ніхто не вірив – реконструкція трьох найдовших днів лютого 2022-го. Як Україна втратила і повернула острів Зміїний, а український «Нептун» знищив флагман російського флоту – крейсер «Москва». Як спецпризначенець ГУР 14 годин плив у відкритому морі. Як рибалки зі Страхолісся врятували від голоду та окупації дві тисячі людей. Як проста бабця Поліна Райко з Олешок стала зіркою наївного мистецтва, а Параска Плитка-Горицвіт з Криворівні здолала ГУЛАГ.

Це лише декілька з 30 історій про країну, що прийняла бій з невигаданими вітряками і цілком реальними драконами.

Книжка «Вітряки і Дон Кіхоти. Українська правда 25» – подорож, що триває чверть століття. Через турбулентність, гіркоту поразок і тепло надії. Через революції і війну. Через злети й падіння. Від зневіри й інфантильного «та якось воно буде» і «що я можу змінити» до усвідомлення себе і власної сили.

Ця подорож почалася з однокімнатної квартири, яка стала першим офісом редакції «Української правди». З п’яти людей. Без грошей. Без гарантій. У країні, яка заплуталася в «багатовекторності» і стрімко скочувалася до автократії. Саме тоді, навесні 2000-го, Георгій Ґонґадзе обрав символом і логотипом УП героя з роману Сервантеса і гравюри Пікассо. Дивака зі списом в руці, який бачить те, на що заплющують очі інші.

Це історія, яку чверть століття пишемо всі ми разом, – щодня зі швидкістю десять новин на годину.

У книжці лише кілька десятків із сотень тисяч текстів, що виходили на сторінках сайту в різні роки. Це спроба не загубити в потоці часу і калейдоскопі новин сенси, які роблять нас тими, ким ми є.

Кілька десятків імен, реконструкцій історичних подій, портретів сучасних Дон Кіхотів, репортажів із тих місць, які зараз зруйновані, залишені тривати тільки в нашій пам’яті й текстах авторів УП.

Багато імен залишаються за дужками, проте ті, що їх вдалося вмістити у кількасот сторінок, втримують спільну правду, що свідчить про нас усіх.