Українська мова в українській школі на початку ХХІ століття. Соціолінгвістичні нариси

У монографії здійснено комплексний аналіз мовної ситуації в сучасній українській школі, конфігурацію якої визначає формальна та фактична взаємодія української мови як державної з російською та іншими мовами національних меншин, а також мовами, які вивчають як іноземні.

 

На великому масиві даних, отриманих у результаті масового опитування в межах проекту «Бі- та мультилінгвізм: між інтенсифікацією та розв’язанням конфлікту. Етнолінгвістичні конфлікти, мовна політика і контактні ситуації в пострадянських Україні і Росії», цільового анкетування школярів та учителів, аналізу документів Міністерства освіти і науки України обґрунтовано, що параметри взаємодії мов у загальноосвітніх навчальних закладах не регламентовано нормативними приписами. Їх визначають закономірності спонтанної комунікації, мовна поведінка й звички учасників навчального процесу, сформовані під впливом мовної ситуації в конкретному регіоні, що й зумовлює неоднорідність мовної ситуації в шкільній освіті в державі загалом.

 

Істотно відрізняються мовні середовища шкіл того самого типу в Києві, Львові, Одесі або Харкові. Неоднакові «мовні портрети» навчальних закладів у містечку чи селі й у великому промисловому центрі. Невідповідність статистичних даних про кількість учнів, залучених до навчання українською мовою, і реальних фактів функціонування мов у системі шкільної освіти потрактовано в контексті посттоталітарних деформацій мовної ситуації в Україні.

 

Результати соціолінгвістичного дослідження та його висновки проілюстровано діаграмами, таблицями, схемами. У книжці наведено чимало свідчень учасників фокус-групових дискусій, учнів, їхніх батьків та вчителів, які не тільки пожвавлю