У степу під Авдіївкою (Воєнна проза)

«Виявляється, навіть у п’ятдесят три багато чого можна відчути вперше, особливо, якщо ти вперше в житті потрапив на війну, до того ж добровільно…» Це про одного з головних героїв цієї книжки, бійця з позивним Луїс, у цивільному житті він був Роман Данилюк, працівник обласного архіву, який пішов захищати батьківщину, незважаючи на вік та слабке серце… Він та його побратими опинилися неподалік тієї самої легендарної  «авдіївської промки». Вони тут, у степу, – штурмова рота та окрема тактична група. Тут у них перевалочний пункт, склад та лазарет в одному. І тут у них життя – із братерством, довгими філософськими бесідами, симпатіями і надіями. Вони всі різні. І їх єднає одне: «за плечима їхня база, побратими, Україна», а перед ними – «мішки з піском і шлагбаум… влада тьми, морок і Мордор…». І якщо вони не потрапляють на передову – то передова приходить до них…