Тінь мертвого бога. Ярослав Шевченко

«Доля — вибір із заплющеними очима, і жоден пророк чи бог не здатен сказати тобі, куди це зрештою приведе: на трон чи в стічну канаву».

Цей світ безжальний. У хащах Пралісу чатують ульфи-перевертні, відьми з чорними заточеними зубами, мохоликі — їхні напівмертві прислужники, а також живе народ, у якого відібрали памʼять. У містах проміж шльондр, грабіжників і покидьків живеться не краще. Люди моляться Семи богам, а восьмий, бог війни Архе, замкнений у темниці на краю світу, з якої досі шукає вихід.

Гельда — жорстока, норовлива й уперта чарокровиця, обіцяна відьмі від народження. І хай як сильно вона хотіла б збувати свої дні в мандрах, а ночі — з випадковими коханцями та коханками, саме їй доведеться повернути в цей світ те, що повертати не варто, і віднайти шлях, якому краще було лишатися загубленим. Помста веде дівчину звивистою стежкою визначеної долі, а за спиною повзе тінь мертвого бога.