Свято останнього млива

Видання містить три романи: "Свято останнього млива", "Зрушені люди", "Гріх без прощення".

Роман складається з низки самодостатніх оповідей про окремих прикметних осіб села Мокловоди (назва не історична, умовно-символічна) та інших сіл або про якісь пам'ятні події в неписаному літописі краю. Не завжди  вони пов'язані сюжетно, здебільше поєднані самою ситуацією зміни життя – чеканням переселення, самим переселенням, прощанням з коренями своєї долі... 

"Зрушені люди": у 1956 р. на Дніпрі розпочалося будівництво Кременчуцької ГЕС. Воно велося ударними темпами, ударними ж темпами створено Кременчуцьке море – одне з низки тих, що змінили ландшафт  Подніпров'я. Затоплено й знищено не просто 220 тисяч гектарів родючих земель і розкішних луків, мальовничі плавні,  – вигублено десятки стародавніх сіл серцевинної України, де дихала родова пам'ять і національні традиції; завдано тяжкої кривди 100 тис. селян-виселенців. Це була глуха, безмовна трагедія, похована за пропагандистською завісою гасел про дешеву електроенергію, піднесення економіки, поліпшення побуту селян, яких переселять у кращі будинки й умовини… Цю трагедію, житейськими і духовними вимірами співмірну з Чорнобилем, було замовчано і забуто, забутою вона залишається й нині. Одним із небаг