Щастя — тим, хто має жити. Мала проза

До книжки Агатангела Кримського (1871–1942) «Щастя — тим, хто має жити», названої за рядком авторського вірша, увійшла мала проза цього видатного українського вченого-орієнталіста, мовознавця, письменника й перекладача, громадського та наукового діяча. У виданні вміщено — за авторським визначенням цього жанру — «белетристичні писання» і «повістки та ескізи з українського життя», що були написані впродовж 1890–1894 років, ще в студентські роки митця. Тематичне розмаїття малої прози А. Кримського є доволі значним і цікавим: стосунки батьків і дітей, питання українства, національного відродження, туга за рідним краєм, протест проти свавілля, домашнє насильство, конфлікт поколінь, відхід від традиції. «Бейрутські оповідання» було створено Кримським в самому Бейруті під час перебування в науковому відрядженні в Сирії, де він досліджував арабські рукописи та удосконалював власні знання східних мов. Дискусійним залишається питання щодо автобіографічності малої прози митця. У ній наявні певні факти й події, які могли відбуватися з письменником насправді. У книзі подається також автобіографія 1938 року, написана вже тяжкохворим вченим, який не припиняв своєї подвижницької праці навіть в останні роки життя.