Самотній вовк. Василь Шкляр

Василь Шкляр — один із найтитулованіших та найулюбленіших письменників країни, «батько українського бестселера», автор знаменитого роману «Чорний Ворон», який приніс йому широку славу та найпрестижніші літературні нагороди. Саме за цю книжку 2011 року авторові було присуджено Шевченківську премію, однак Василь Шкляр, уперше в історії цієї державної нагороди, не прийняв її на знак протесту проти антиукраїнської гуманітарної політики тодішньої влади. Твори Золотого письменника України перекладено багатьма мовами світу, зокрема англійською, португальською, болгарською, вірменською, шведською, словацькою та іншими. Василь Шкляр — це літературний вікінг, легіонер, який завжди готовий до текстових походів і зіткнень з образно-художніми стихіями... Якщо вже розвивати й просувати українське кіно, яке в новітніх умовах не може не бути комерційним, то насамперед на матеріалі романів Василя Шкляра. Ярослав Голобородько,літературний критик «Самотній вовк» (під попередньою назвою «Елементал») — найдинамічніший роман Василя Шкляра, написаний на основі реальних подій. Українець, вояк Французького іноземного легіону, отримує надважливе завдання — вивезти з окупованої Чечні дочку генерала, на яку полюють російські спецслужби. Легіонер охоче вирушає в «гарячку точку» не лише завдяки фантастичній винагороді — до Чечні втекла його дівчина разом з тамтешнім командиром кримінального угруповання. Воїн-одинак розпочинає вкрай небезпечний двобій з московськими людоловами... Але чим насправді було це завдання і яка роль належала дочці генерала? Відповідь на це запитання приголомшить найпроникливішого читача. Свого часу була серйозна спроба екранізувати роман «Елементал», який для кіношного життя дістав другу назву «Самотній вовк». Проект зупинила одвічна засторога на начальницькому рівні: не псуйте відносин з братнім народом. Нині, у час російсько-української війни, настала й година «Самотнього вовка». Василь Шкляр @layer mui{.mui-6af2n4-viewed-products{overflow