Розламані люди. Катерина Міхаліцина

Вірші із цієї збірки написані до початку повномасштабного вторгнення, але війна там присутня — мовчанням, страхом, недопрожитим життям. Інша, з іншими досвідами переселення і втрат, про які не моглося говорити, які хотілося стерти з пам’яті, але вони нікуди не зникали, добували зі своїми носійками до самої старості. І вже вона розмикала їм вуста, гнала розповісти себе, незґрабно, хаотично, бодай для когось.

Ці тексти — намагання почути. Зафіксувати окремі слова та історії людей, місць, подій. Доповнені ілюстраціями авторки, де реальне переплетене з можливим, вони творять хистку атмосферу знайомого світу-який-зникає разом із літніми жінками, бабами, відунками кожного покоління.