У монографії розкрито роль символічної мімікрії як дієвого адаптивного засобу регуляції поведінки військовослужбовців на різних стадіях військового полону. Доведено, що ефективне використання мімікрії-захисту військовополоненими слугує належним підґрунтям для зберігання ними сенсу життя в умовах повноı ізоляції, забезпечує опірність через декодування неправдивоı інформації з боку противника. Висвітлено особливості реадаптації та перебігу психічних станів військовослужбовців у перші чотири-п'ять тижнів після звільнення. Ретельну увагу приділено протіканню внутрішньоособистісного конфлікту, непрошених спогадів, що мимоволі активізують механізми пам'яті колишніх військовополонених, породжують і призводять до повторноı травматизації. Розкрито особливості взаємодії членів родини з колишнім військовополоненим. Монографія буде корисною для науково-педагогічних та наукових працівників, ад’юнктів (аспірантів), слухачів, курсантів, студентів, практичних психологів, фахівців із питань реінтеграції й постізоляційного супроводу, спеціалістів пошуково-рятувального забезпечення та всім тим, хто цікавиться психологією поведінки військовослужбовців в умовах військового полону.
