Принцеси. Велика розмальовка

Як важко бути королем. І не просто королем, а батьком семи дочок! Хто міг би подумати, що я займатимуся не розвитком своєї маленької держави, а виконуватиму забаганки юних принцес! Ось пару місяців тому дівчатам захотілося, щоб у них був власний Королівський Сад, де вони зможуть відпочивати. І як я не намагався відмовити їх від цієї ідеї, все ж не стримався і виконав їх бажання. Чи жалкую я? Анітрохи! Ви тільки подивіться, як вони чудово проводять час!

Амелія завжди мріяла про літаючого дракона. Сказати, що він дістався мені з труднощами – не сказати нічого. Господар не продав мені його за гроші, а обміняв на титул графа. Та посмішка на обличчі моєї доньки набагато дорожча! У наступному році вона вже самостійно літатиме на драконі до Академії Чарівниць.

Так, а хто це поруч із Маргарет? Знову лицар Монті Мормонт з Ньювілліджа? Я бачу, що в нього серйозні наміри, якщо занесло до нашого саду співати сонату під балконом. Сподіваюся не всі птахи розлетяться, і не всі звірі розбіжаться, адже голос у Монті, м'яко кажучи, не дуже солодкий.

А ось у Емми, Ясмін і Розалінди більш спокійний норов: вони дуже люблять сидіти втрьох на березі ставка, гладити тваринок і без угаву базікати про принців, сукні та подорожі. Так вони можуть спілкуватися до пізнього вечора, поки Бріджит не обіллє їх прохолодною водою з-під весла.

Абсолютно не розумію, звідки у Бріджит любов до води та суден? Вона так і хоче рушити у навколосвітню подорож на якомусь красивому кораблі. Поки мені вдалося затримати її вдома, створивши штучний ставок і подарувавши прекрасний човен з кедрового дерева, але чи надовго вистачить їй терпіння?

Ось Івонна такого клопоту моєму бідному королівському серцю