Нічийна троянда / Die Niemandsrose

Збірка "Нічийна троянда" займає центральне місце в поетичному доробку Целана й вважається вершиною його творчості. Вона охоплює вірші, що виникли між 1959 і 1963 рр. Подібно до збірки "Мовні ґрати", вона містить чітко виражену поетологічну програму, яка водночас є проектом буття. Конструювання нової дійсності відбувається із залученням екзистенційних питань і проблематики культурної ідентичності, насамперед страждань, заподіяних Голокостом, і відкриттям російської літератури, втіленням якої став для нього російсько-єврейський поет Осип Мандельштам. Космічні виміри Целанового універсуму виражаються, серед іншого, в численних інтертекстуальних зв’язках, які показують його як надзвичайно відкритого до світу поета.

"Нічийна троянда" є […]пошуком абсолютної поетичної книги, яка водночас мала б бути абсолютною архікнигою. У цьому сенсі Целан "послідовно додумав до кінця Малларме", як він того вимагає у своїй промові "Меридіан". Своїм текстом він спонукає читача самому відправитися в дорогу, робити власні кроки. Його вірші написані не для того, щоб їх за ним повторювати – реконструкції їхнього змісту недостатньо –, а для того, щоб навчити нас нової мови. Вони прагнуть вивести читача на цей шлях.

Бернд Вітте

Те, що робить його вірші такими важкими, полягає в одному – вони не є герметичними, в них кожне слово, кожен образ, кожен ритм, кожне зіяння, кожне мовчання є значущими. Все, що виглядає замкнутим, має свій ключ – от якби ми тільки зуміли віднайти його. Щоб бути вірним, переклад Целанового вірша повинен бути таким же важким – і темним? – як і сам оригінал.

Міхаель Гамбургер

Вірші Целана – це переклади. Вони перекладають мову інших