Найдавніше мистецтво України

От издателя:

Дослідження мистецтва верхнього палеоліту України розпочалося зі знахідки Вікентієм Хвойкою під час розкопок Кирилівської стоянки в Києві у 1893-1896 роках бивня мамонта оздобленого складною гравюрою. Києво-Кирилівський бивень, швидко введений до наукового обігу автором розкопок, став наочним свідченням особливого значення мобільного мистецтва у суспільствах мисливців і збирачів верхнього палеоліту Східної Європи. Подальшим підтвердженням цієї тези стали мініатюрні фігурки оригінальної стилістики з бивня мамонта, оздоблені вишуканим геометричним орнаментом, які були вперше винайдені під час розкопок Мізина під керівництвом Федора Вовка у 1908-1913 роках. Ці сенсаційні знахідки перших витворів мобільної скульптури українського палеоліту, представлені Ф. Вовком на міжнародному конгресі преісторичної антропології та археології в Женеві у 1912 році, не тільки відразу ввійшли до скарбниці шедеврів палеолітичного мистецтва Європи, але й спричинили палкі наукові дискусії щодо стилістики витворів мистецтва та їх ролі у визначенні періодизації палеоліту.

Подальші інтенсивні розкопки багатьох стоянок та поселень верхнього палеоліту на території України, що тривали протягом XX століття, достатньо швидко дозволили окреслити основні характерні риси винайдених витворів мобільного мистецтва, які стали необхідним складовим компонентом при визначенні археологічних культур та періодизації палеоліту (Спицин, 1915, Городцов, 1923, Ефименко, 1953, Борисковский, 1953, Шовкопляс, 1965). Водночас витвори найдавнішого мистецтва України були об'єктами окремих публікацій, які повною мірою висвітлені у загальному короткому каталозі витворів палеолітичного мистецтва на території СССР (Абрамова, 1962; 1995).

На початок XXI століття мистецтво верхнього палеоліту України налічує об'ємний корпус витворів мобільного мистецтва, здобутих під час розкопок декількох поколінь українських археологів, що вимагає здійснення сучасних поглиблених досліджень