Набір карток «Вишивка в одязі видатних українців»

«Вишивка в одязі видатних українців» – проєкт київського Музею видатних діячів української культури та «ZETA atelier», мета якого через світ одягу, жіночих аксесуарів показати, як українська аристократія ХІХ ст. не лише намагалася жити в ритмі тогочасного європейського життя, але й ознайомлювати світову спільноту зі своєю традиційною національною культурою; привернути увагу до діяльності, суспільної значущості осіб, яким цей одяг належав. Бо саме вбрання безпосередньо пов’язаний з людиною і найповніше віддзеркалює не тільки матеріальні умови життя й естетичні смаки суспільства, але і певні риси характеру, її індивідуальність, належність до тієї чи іншої національності, суспільної групи тощо.

Вишивання належало до популярних видів рукоділля серед усіх верств жіночого населення: селянства, міщанства, дворянства, аристократії. Таким чином, вишита сорочка ставала мостом, що з'єднав українську аристократію, інтелігенцію та народні маси. Підтвердженням цього слугують численні світлини з родин Драгоманових, Старицьких, Косачів, Лисенків, Франків, Рильських, Скоропадських та інших. Любов до світського вбрання з національними ознаками у цих родинах передавалася від старшого покоління до молодших. Коли одяг починають оцінювати з погляду простоти, практичності, доцільності – вбрання стає пристосованим до життя ділової людини, і національну приналежність українці демонструють через аксесуари, що оздоблені вишивкою. Так поєднання «жіночих дрібничок», оздоблених національною вишивкою з модними елементами європейського костюму було для них, навіть під час заборони всього українського, доступним засобом вираження своєї ідентичності, і не потребувало дозволу з боку офіційної влади. У другій половині ХІХ ст. для представників української інтелігенції носити елементи народного одягу було своєрідним маніфестом національної приналежності. Таким чином було створено п