Мандрівка слона. Жозе Сарамаґо

XVI століття. Його величність король Португалії Жоан Третій Благочестивий зробив своєму родичу, ерцгерцогу Австрійському Максиміліанові, майбутньому імператору Священної Римської імперії, незвичний весільний подарунок — подарував слона Соломона. І цей слон зі своїм погоничем Субхро (якого пізніше ерцгерцог перейменує у Фріца) вирушає у мандри. Шлях його пролягає через Вальядолід і Геную, Верону й Венецію, через непрохідні альпійські перевали до імперської столиці Відня, серця держави Габсбургів. У дорозі слон з'їдає тонни фуражу й випиває море води, справляє величезне враження на пів-Європи, а люди навколо нього проживають цілі життя, де трапляються і сварки, і веселі пригоди, і дискусії щодо релігії, і тривалі важкі переходи через гірські ущелини. Отже, мандрівка слона — це і є метафора людського життя, фінал якого, правду кажучи, невтішний і неминучий…