Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина

Анотація «Любов не минає», Тетяна Трощинська

Книга, написана у форматі щоденника матері, відкриває читачам особистий досвід проживання втрати. Авторка ділиться своїм шляхом прийняття раптової смерті сина, який відійшов у засвіти у віці 18 років від онкології. Тетяна ділиться особистими рефлексіями, історіями тих, хто втратив близьких, порадами психологів і психотерапевтів, а також думками нейробіологів та навіть істориків. Цією книгою авторка показує, що горе не потрібно тримати в собі, його легше переживати, розділивши з кимось. Важливо дозволити емоціям бути, не ігнорувати їх, але й орієнтуватися на відновлення — поступово приймати біль, стежити за своїм фізичним станом: дотримуватися повноцінного харчування, режиму сну, стежити за гігієною тощо. Авторка також наголошує, що немає універсального шляху подолання болю, адже процес зцілення індивідуальний і потребує часу, прийняття та підтримки.

Про книгу «Любов не минає»

Посібник спростовує твердження, що втрату переживають у п’ять етапів, які визначила Елізабет Кюблер-Росс — заперечення, гнів, торг, депресія і прийняття. Хтось і справді проходить такий шлях, а хтось — лише кілька з цих фаз у початковій чи іншій послідовності або й зовсім інакше. Іноді цей процес розтягується на все життя, і в цьому немає нічого поганого. Тригери й спогади про померлих близьких завжди будуть, проте це нормально, якщо не перешкоджає життєдіяльності. Авторка ділиться думкою, що відчуття втрати не минає, але також не минає й любов, яка стає підтримкою у горі, якщо зосередитися на ній, а не лише на болю.

Книга «Любов не минає» української журналістки Тетяни Трощинської виросла з подкасту авторки й постів у її соцмережах, які знайшли відгук у серцях аудиторії й привернули увагу видавництва. Задум перетворити це на кишеньковий посібник із самодопомоги виник від самого початку. Тетяна попереджає, що це складна книга, й читати її потрібно, коли виникає потреба, адже це не той вид літератури, яку читаєш