Конституційна справедливість. Ліберальна теорія верховенства права

Пошуки відповіді на питання про моральну нейтральність права або притаманну йому внутрішню моральність можна вважати перехрестям розмислів теоретиків та філософів права, і серед західних правових теорій XIX–XX століть важко знайти таку, котра його оминула. Оксфордський професор права Алан підтримує тезу американського теоретика юриспруденції Лона Фулера про верховенство права як «внутрішню моральність» права, тобто про формальну справедливість закону, котру з готовністю приймають і громадяни, і владці. За таких умов увиразнюється центральна роль свідомости в ідентифікації правомірности, а наріжними елементами внутрішньої моральности постають і свобода слова, і принцип природної справедливости.

Американському дослідникові верховенство права бачиться специфічною його досконалістю. Розрізнення внутрішньої та зовнішньої моральности права дозволяє виходити на питання про те, що концепт «правової моральности» відображає імпліцитний ідеал згоди, а тому право постає як заклик до раціональної згоди раціональних аґентів, тобто взаємна згода керованих та керівників. Звісно, прикладовий матеріял, який використовує автор, потребує значного обсягу знань та ерудиції, його теоретичні виклади навіть за умов бажання подискутувати з ним дозволяють по-іншому подивитися на очевидність права та моралі. Дослідник ніби відкриває внутрішній бік механізмів реґуляції поведінки, поширених у суспільстві.

Тлумачення права як співпраці керівників і керованих проєктує розмисел у площину зокрема й політологічної проблематики. Алан захищає уявлення про правове зобов’язання як моральний обов’язок, де аксіомами стає те, що будь-яка ініціятива влади має передусім отримати згоду громадян на підставі спільного розуміння суспільного блага. Врядування тут залежить від морального діялогу між громадянами та державою, а тому не досить того, що закон сформульовано на основі уявлень про суспільне благо, бо його застосування має базуватися на процесуал