Компаративні фронтири. Світовий і вітчизняний вимір. Ігор Чорновол

1893 року асистент Вісконсинського університету Фредерик Джексон Тернер запропонував новий підхід до історії США, пояснивши розвиток країни тривалим існуванням рухомого фронтиру – замешкуваної експансивними громадами поселенців-колоністів зони на межі «зіткнення цивілізації з варварством».

Саме завдяки фронтиру, доводив науковець, тут розвинувся дух індивідуалізму, американська нація постала на позаетнічних засадах, як «a composite nationality», а демократія зміцніла не тільки в Америці, але й у Европі. Тернерова теза стала однією з головних підвалин історіографії США ХХ століття. Проте уявлення про фронтир як про поселення на «вільних» землях у помежів'ї «варварства» та «цивілізації» змінилося докорінно, і нинішні дослідники трактують фронтир уже як простір інтенсивної взаємодії різних культур.

У своїй монографії львівський історик Ігор Чорновол наголошує насамперед на компаративному аспекті фронтирних студій, застосовуючи їх для вивчення та зіставлення різних епох і суспільств. Автор аналізує теоретичні здобутки порівняльного підходу до тези про фронтир і шукає відповіді на питання про те, як чинник фронтиру впливає на соціяльну структуру і духовну культуру суспільства, чи доцільно впроваджувати тезу про фронтир в історію України, а коли так, то наскільки широко й до якої міри фронтирне минуле впливає на творення модерної української ідентичности, що українці завдячують фронтиру і які небезпеки приховує цей феномен, надто в ситуації, коли Україна знову стає порубіжжям европейської цивілізації у зіткненні з російською експансією.

Видання увійшло до Коротких спиків рейтинґу «Книжка року'2016» у номінації «Минувшина».