Мила Елізо! Пам’ятаєш, як ми читали ці казочки вголос, закутавшись у картату ковдру? Ти супилася, зітхала, морщила свого кирпатого носика, але найчастіше сміялася. Я їх писав для тебе, бо не мав відваги виповісти всього, що лежало на моєму бентежному...