Геральдика середньовічної Руси (України). Том II. Геральдика темних віків. Гербова традиція Руського королівства середини XIII — середини XIV ст.

Найскладнішим періодом для вивчення геральдичної традиції Руської землі було століття після монгольської навали, яка спричинила втрату більшості тогочасних джерел. Донедавна в розпорядженні вчених перебувало заледве кілька десятків геральдичних пам’яток, що не давало можливості скласти навіть загальне уявлення про геральдику Руси того періоду. Виправлення такого стану речей стало можливим завдяки максимальному залученню нових джерел — передусім матриць печаток галицького типу, що зосереджені в різних музейних зібраннях, найважливішим серед яких є сфрагістична колекція Музею Шереметьєвих.

В геральдиці часів Руського королівства, поруч зі збереженням традицій раннього руського герботворення, спостерігаємо динамічні перетворення, що були зумовлені складними обставинами політичного, соціального та культурного розвитку післямонгольського періоду. Якщо в державно-династичних гербах не помічаємо сутнісних змін у змісті гербових фігур чи у практиках їх уживання, то в геральдиці нобілітету спостерігаємо поширення звичаю використання урядницьких гербів, що постали як система саме в цей час під римським впливом. Новим явищем у руському герботворенні були міські герби, найдавніші з яких на руських теренах з’явилися в період держави Романовичів.

Найважливішим же результатом розвитку руської геральдики «темних віків» було переривання традиції уживання родових знаків, як у княжому, так і в боярському середовищі, що справило визначальний вплив на розвиток герботворення Руси в пізньосередньовічний і ранньомодерний періоди.