Часослов двадцяти чотирьох часів. Впровадження

В основі часослова 24 годин лежить прагнення інтенсивніше спілкуватися з Богом, виражене в заклику апостола Павла до неустанної молитви. Спроби реалізації цього сягають корінням старозавітної традиції, але конкретні текстуальні молитовні пам’ятки – перші списки псалмів на кожну годину дня і ночі – доступні приблизно від V століття християнської ери.

Тексти цілісних часословів 24 годин, збережені в кількох рукописах ХІ–ХІІ століть, стали доступними завдяки публікації літургіста Йоана Фунтуліса. Історію їх виникнення пов’язують із монастирями т. зв. «неусипаючих» монахів, засновником яких вважають преп. Олександра Акиміта (†430). Ці літургійні пам’ятки важливі не лише як джерела, без яких немислимо трактувати структуру богослужінь сучасного часослова Церков візантійської традиції, – вони є цінним джерелом духовності східних Церков, з якої може живитись як особиста, так і спільнотна молитва сучасних християн.

Текст буде цікавим для богословів, істориків, джерелознавців, а також для тих, хто цікавиться молитовною духовністю християнського Сходу.