Бог на 60 відсотків. Ганна Улюра

Приводом для кожного есе в цьому циклі став якийсь конкретний і часто-густо банальний випадок — підслухана розмова, прочитана книжка, вчасно почута пісня, несмачний салат і смачна цукерка, генеральне прибирання, складання резюме і планів на рік, любовна зрада, вдала стрижка, нова зморшка. І ця книжка точно не про цукерки і прибирання. Кожна наша тривіальна дія, кожен пересічно буденний досвід — те, на що ми вже й уваги не звертаємо, пов’язує нас із іншими людьми, формує силове поле і систему, в яких ми живемо. Щохвилини від нас щось очікують, нам радять, від нас вимагають, нас до чогось примушують, спонукають, нас спокушають — поки ми просто обираємо собі зручні шкарпетки для сну. Поміркувати, які соціальні і комунікативні контракти приховують щоденні приватні досвіди, і пропонує ця книжка. Або змушує, або радить, або спокушає…

Більшість есе раніше оприлюднювалися на сайті газети «День» і на порталі «Гендер в деталях» (але не всі, авжеж не всі).