Бліц-криг футуризму. Літературна експансія

Видавництво «Критика» продовжує серію «Критичні студії» книжкою відомої польської дослідниці Лідії Стефановської. Це нове дослідження мистецьких пошуків Богдана Ігоря Антонича, погляд на його інтелектуальну біографію під кутом діялогу культур і модерністських аналогій мистецтва з «іншою дійсністю». Книжка виросла з маґістерської роботи, що її авторка захистила у Варшавському університеті, та докторської дисертації, написаної в Гарварді. Вона, вважає Юрій Андрухович, «і неукраїнська, і нетипова. Неукраїнська вона в тому сенсі, що радикально піддає сумнівові або й переглядові цілий ряд українських уявлень про Антонича, його час і його – аж не хочеться вживати цього слова через відчутну в ньому нафталінову домішку – спадщину. А нетипова – бо такого рівня розвідки були й залишаються на нашому літературознавчому полі великою рідкістю, з огляду передусім на значно багатший і ширший дискурсивний засяг, себто на інший контекст. І він, виявляється, як ніколи (як завжди?) актуальним: відшукування Антонича стає шуканням Европи. Тобто це передусім продовження все тієї ж визначально-сакраментальної української дискусії – про власну ідентичність. Бо Антонич – у цьому переконує мене Лідія Стефановська – це безперечний европеєць української поезії 30-х і безумовний західник тогочасної української публіцистики. Він устиг цілком означено торкнутися саме тих тематичних вузлів, навколо яких ми донині кружляємо, то розплутуючи, то дедалі більше їх заплутуючи. Це наче вічне кружляння алеями Янівського цвинтаря в пошуках його вічної втікачки-могили. Де наше місце? Чи маємо ми що-небудь іще, крім дому за зорею? Навіщо ми тут? Про що наші сни? Її, Стефановської, Антонич вабить передусе тим, що він не завершується. Він залишається – здавалось би хто, поет?! – активною дійовою особою в нашій черговій спробі чергового відшукування себе самих». Авторка вдивляється у те