Авторство як культурний інститут. Стратегії авторизації в художньому та літературознавчому дискурсах

Монографія присвячена проблемі автора, що є однією з найбільш суперечливих в літературознавстві. Показано, що суперечливість поняття автора, що є ключовим для розуміння художнього тексту, обумовлена метафізичними припущеннями, що лежать в його основі, розумінням автора виключно як суб'єкта й свідомості. Три розділи монографії являють доволі самостійні за об'єктом дослідження. Перший розділ присвячений поняттю авторської інтенції, тій дискусії, що розгорнулася навколо нього, та проблемам, до яких веде ототожнення смислу тексту з авторською інтенцією. У другому розділі розглядається теорія автора М.М. Бахтіна, що є найбільш розробленою та філософськи продуманою теорією автора як трансцендентального суб'єкта і в якій водночас виразно намічається тенденція до виходу за межі філософії та естетики суб'єкта. У третьому розділі предметом розгляду стає ключова для становлення новоєвропейського інституту авторства постать Данте. За допомогою аналізу трьох текстів-автокоментарів простежується саме конституювання Данте як автора у наближеному до сучасного поняття значенні. Попри певну самостійність всі дослідження поєднані єдиною логікою - рухом від надісторичного поняття автора як суб'єкта й свідомості до історичного поняття авторства як соціального й культурного інституту.

Для спеціалістів у царині методології гуманітарних наук, естетики, теорії літератури, історії літератури, а також усіх, хто цікавиться проблемами теорії літератури та тлумачення художнього тексту.