Адамові брати

Про поета Миколу Петренка без перебільшення можна сказати: він був усім ровесник. Ні пережитий ним у сім років Голодомор, ні пройдені згодом Бухенвальд та інші нацистські й радянські концтабори не зламали його дух, не озлобили душу: «Я ріс – наче ніс до ікони свічу» – мало хто міг би так себе побачити! І в свої 95 Микола Петренко лишається чистим молодим поетом для всіх поколінь, а пісні на його слова, написані Мирославом Скориком, Миколою Колессою, Анатолієм Кос-Анатольським, Володимиром Івасюком, Ігорем Білозіром, додають його поезії високої поліфонії правди й честі.