Абомовня. Абетка в іменах

В серці празниково:
Долом і горою
Українське слово,
Що завжди зі мною.
Бджілка любить квітку,
Трембітар – трембіту.
Мій вкраїнський світку,
Ти – від алфавіту!

Світ, що почався з алфавіту

   …Костянтин малював букви на землі тоненькою паличкою, а Мефодій виводив їх поряд, старався, щоб вони виходили чіткими й гарними, хоча передусім був воїном, а не каліграфом. Потім стирав літери і писав із пам’яті. За день, навчившись мудрості від праматері роду людського – землі, Мефодій вивчив знаки слов’янської азбуки. Так народжувалося диво, ім’я якому – знаменита кирилиця! Понад одинадцять віків тому солунські брати-просвітителі Костянтин (у ченцях – Кирило) і Мефодій принесли на землі слов’ян світло писемності і знань. Створивши азбуку, відмінну від латинського «абецадла», вони старанно навчали своїх учнів грамоти і церковної служби слов’янською мовою. Найздібнішими були Горазд, Климент, Лаврентій, Ангеларій, Наум і Славомир, які понесли до людей науку великих учителів.

   Першу Літургію вів сам Кирило, Мефодій та учні допомагали йому. «То була чудова мить! Глухі почали чути, а німі ословились, бо досі слов’яни були мовби глухі і німі», – так написали літописці про ту службу Божу. Так озвалася в душах людей їх рідна мова.

   Від старослов’янської кирилиці бере свій початок графіка сучасного українського правопису. У нашому сучасному алфавіті є навіть дві літери, яких не було у кирило-мефодіївській абетці. Це «ґ» – яка відома з кінця ХІІ ст. і набула поширення в XVI ст., та «ї», що перебрала на себе функції й+і. Решту літер, вважає професор Іван Огієнко, пращури знали вже в давньокиївські часи, принаймні з VІI ст